Про об’єкти підвищеної небезпеки

Цей Закон визначає правові, економічні, соціальні та організаційні основи діяльності, пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки, і спрямований на захист життя і здоров’я людей та довкілля від шкідливого впливу аварій на цих об’єктах шляхом запобігання їх виникненню, обмеження (локалізації) розвитку і ліквідації наслідків.

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

аварія на об’єкті підвищеної небезпеки - небезпечна подія техногенного характеру, що виникла під час експлуатації джерела небезпеки і за своїми наслідками призвела (може призвести) до загибелі, загрози життю або здоров’ю працівників об’єкта підвищеної небезпеки і населення чи до забруднення навколишнього природного середовища;

відновлення показників безпеки джерела небезпеки - приведення джерела небезпеки, під час експлуатації якого виникла аварія на об’єкті підвищеної небезпеки, у робочий стан;

джерело небезпеки - установки, сховища (резервуари, посудини), трубопроводи, машини, агрегати, технологічне устаткування (обладнання), споруди або комплекс споруд, розташовані в межах об’єкта підвищеної небезпеки на поверхні землі або під нею, в яких тимчасово або постійно використовується, переробляється, виготовляється, транспортується, зберігається одна або декілька небезпечних речовин чи категорій речовин або їх суміш;

ефект "доміно" - імовірність виникнення або послідовне виникнення аварій на об’єктах, розташованих біля об’єкта підвищеної небезпеки, на якому виникла аварія, пов’язана із використанням небезпечних речовин;

ідентифікація об’єкта підвищеної небезпеки - процедура, за результатами виконання якої об’єкт підвищеної небезпеки вважається об’єктом підвищеної небезпеки відповідного класу;

небезпечна речовина - речовина або суміш речовин, що має хімічні, токсичні, вибухові, окислювальні, горючі властивості, безпосередня чи опосередкована дія якої може призвести до загибелі, гострих чи хронічних захворювань або отруєння людей чи до забруднення навколишнього природного середовища;

об’єкт підвищеної небезпеки - єдиний майновий комплекс підприємства, що включає будь-які будівлі, виробництва (цехи, відділення, виробничі дільниці), окреме обладнання та джерела небезпеки, розташовані в межах території такого об’єкта, який за результатами ідентифікації об’єктів підвищеної небезпеки вважається об’єктом підвищеної небезпеки відповідного класу;

оператор - юридична особа або фізична особа - підприємець, яка експлуатує (планує експлуатувати) хоча б один об’єкт підвищеної небезпеки;

політика запобігання аваріям на об’єкті підвищеної небезпеки - внутрішній документ, в якому оператор з урахуванням вимог законів викладає порядок дій, спрямований на забезпечення безпеки у сфері діяльності, пов’язаної з об’єктом підвищеної небезпеки;

порогова маса небезпечних речовин - нормативно встановлена або розрахована маса окремої небезпечної речовини або категорії небезпечних речовин чи сумарна маса небезпечних речовин різних категорій, залежно від кількості якої визначається відповідний клас об’єкта підвищеної небезпеки;

прийнятний рівень ризику - рівень ризику виникнення аварії, який у межах об’єкта або санітарно-захисної зони навколо нього менший або дорівнює гранично допустимому рівню;

ризик - імовірність виникнення будь-якої небезпечної події протягом певного періоду або за певних обставин;

суміш - механічне сполучення або розчин двох чи більше речовин;

транскордонний вплив аварії - вплив на територію та навколишнє природне середовище однієї або декількох держав внаслідок аварії, що сталася на території іншої держави.

Стаття 2. Законодавство у сфері діяльності, пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки

Відносини, пов’язані з діяльністю об’єктів підвищеної небезпеки, регулюються Конституцією України, цим Законом, законами України та іншими нормативно-правовими актами.

Відносини, пов’язані з діяльністю об’єктів підвищеної небезпеки в межах території виключної (морської) економічної зони України та на континентальному шельфі, що здійснюється на умовах угод про розподіл продукції, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про угоди про розподіл продукції".

Стаття 2-1. Сфера дії цього Закону

Дія цього Закону поширюється на відносини у сфері діяльності, пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки.

Дія цього Закону не поширюється на:

обладнання, установки, виробництва з наявністю на них лише джерел іонізуючого випромінювання;

авіаційні, автомобільні, водні, залізничні транспортні засоби, що здійснюють перевезення небезпечних речовин за межами об’єкта підвищеної небезпеки;

об’єкти розвідки, видобутку та розробки корисних копалин, не підняті на поверхню.

Стаття 3. Державний нагляд та контроль у сфері діяльності, пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки

Державний нагляд та контроль у сфері діяльності, пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки, здійснюють уповноважені законами органи влади, в тому числі центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи (у разі утворення), до відання яких відповідно до закону віднесені питання:

охорони праці;

забезпечення екологічної безпеки та охорони навколишнього природного середовища;

державного нагляду (контролю) у сферах пожежної і техногенної безпеки;

санітарно-епідемічної безпеки;

містобудування.

Державний нагляд і контроль за діяльністю, пов’язаною з об’єктами підвищеної небезпеки, що провадиться відповідно до умов угоди про розподіл продукції в межах території виключної (морської) економічної зони України та на континентальному шельфі, здійснюються з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про угоди про розподіл продукції" та умовами відповідної угоди про розподіл продукції.

Органи державного нагляду (контролю) здійснюють державний нагляд (контроль) у сфері діяльності, пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки, шляхом проведення планових і позапланових перевірок відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Планові заходи державного нагляду (контролю) у сфері діяльності, пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки 1 класу, здійснюються органами державного нагляду (контролю) не менше одного разу на рік.

Планові заходи державного нагляду (контролю) у сфері діяльності, пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки 2 і 3 класів, здійснюються не менше одного разу на два роки.

Стаття 4. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері діяльності, пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки

До повноважень Кабінету Міністрів України у сфері діяльності, пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки, належать:

забезпечення реалізації державної політики у сфері діяльності, пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки;

забезпечення державного регулювання і контролю у сфері діяльності, пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки;

вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин та користування природними ресурсами;

організація міжнародного співробітництва у сфері діяльності, пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки;

координація роботи центральних органів виконавчої влади у сфері діяльності, пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки;

надання дозволів на спорудження та/або реконструкцію, консервацію (ліквідацію) об’єктів підвищеної небезпеки в межах континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, якщо інше не передбачено угодою про розподіл продукції;

здійснення інших функцій, передбачених законами України та актами Президента України.

Стаття 5. Повноваження центральних органів виконавчої влади у сфері діяльності, пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки

До повноважень центральних органів виконавчої влади у сфері діяльності, пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки, належать:

здійснення державного контролю у сфері діяльності, пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки;

здійснення нормативно-правового регулювання у сфері діяльності, пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки;

вирішення інших питань у сфері діяльності, пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки, відповідно до законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, є компетентним органом у сфері діяльності, пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки.

До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, належать:

забезпечення взаємодії між центральними органами виконавчої влади у сфері діяльності, пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки;

забезпечення співробітництва з органами Європейського Союзу та іншими міжнародними організаціями з обміну даними про об’єкти підвищеної небезпеки;

забезпечення оповіщення та інформування відповідних органів інших держав, території яких можуть зазнати впливу аварії та її наслідків у разі транскордонного впливу аварії;

отримання оповіщення та інформування в разі загрози виникнення або виникнення аварії на об’єктах підвищеної небезпеки від інших держав;

визначення за інформацією, наданою операторами, переліку об’єктів, на яких може виникнути ефект "доміно", організація обміну інформацією між громадськістю та суб’єктами господарювання, які провадять господарську діяльність на об’єктах, що знаходяться в зоні виникнення ефекту "доміно", про небезпеку, загрозу виникнення або виникнення аварії на об’єкті підвищеної небезпеки;

забезпечення постійного доступу громадськості та суб’єктів господарювання, які провадять господарську діяльність на об’єктах, що знаходяться в зоні виникнення ефекту "доміно", до інформаційних ресурсів (зокрема в електронній формі) про стан безпеки об’єктів підвищеної небезпеки.

Стаття 6. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері діяльності, пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки

До повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері діяльності, пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки, в межах компетенції належать:

здійснення необхідних заходів, спрямованих на запобігання виникненню аварій та надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, обмеження та ліквідацію їх наслідків;

організація разом з відповідними центральними органами виконавчої влади прийняття до експлуатації об’єктів підвищеної небезпеки, сфера екологічного впливу діяльності яких згідно з діючими нормами включає відповідну територію;

інформування населення про екологічно небезпечні аварії та надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру, дії, які можуть вживатися громадянами для зменшення їх впливу на здоров’я людей та довкілля, а також про заходи, що вживаються для подолання і ліквідації наслідків таких аварій та надзвичайних ситуацій;

організація робіт по ліквідації наслідків аварії на об’єктах підвищеної небезпеки, залучення до цих робіт підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та громадян;

вжиття заходів для відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок аварій та надзвичайних ситуацій;

здійснення інших повноважень відповідно до законів України, а також функцій, визначених законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Стаття 7. Повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, Київської та Севастопольської міських рад та інших рад у сфері діяльності, пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки

До повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, Київської та Севастопольської міських рад та інших рад у сфері діяльності, пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки, належать:

вирішення відповідно до законодавства питань регулювання земельних відносин та користування природними ресурсами у сфері діяльності, пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки;

вжиття в межах своїх повноважень необхідних заходів, спрямованих на запобігання виникненню аварій та надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, обмеження та ліквідацію їх наслідків, інформування населення про їх виникнення та організацію його захисту;

здійснення інших повноважень, передбачених законами.

Стаття 8. Обов’язки операторів

Оператор зобов’язаний:

вживати заходів, направлених на запобігання аваріям, обмеження і ліквідацію їх наслідків та захист людей і довкілля від їх впливу;

повідомляти про аварію, що сталася на об’єкті підвищеної небезпеки, і заходи, вжиті для ліквідації її наслідків, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування та населення;

забезпечувати експлуатацію об’єктів підвищеної небезпеки з додержанням прийнятного рівня ризику;

виконувати вимоги цього Закону та інших нормативно-правових актів, які регулюють діяльність об’єктів підвищеної небезпеки;

надавати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, або його територіальному органу (у разі його утворення) на його вимогу інформацію та документи щодо:

вжиття на об’єкті підвищеної небезпеки заходів, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами;

збільшення кількості або зміни властивостей небезпечних речовин на об’єкті підвищеної небезпеки, що призводить до збільшення ризику виникнення аварій;

модернізації виробництва, устаткування, зміни технології, що призводить до збільшення ризику виникнення аварій;

припинення своєї діяльності або виведення з експлуатації об’єкта підвищеної небезпеки.

Обов’язки, передбачені частиною першою цієї статті, у разі укладення угоди про розподіл продукції відповідно до вимог Закону України "Про угоди про розподіл продукції" підлягають виконанню з урахуванням таких особливостей:

діяльність з використанням об’єкта (об’єктів) підвищеної небезпеки на підставі угоди про розподіл продукції провадиться виключно в межах умов, передбачених такою угодою;

усі дозволи та дозвільні документи, передбачені цим Законом, при виконанні угоди про розподіл продукції в межах території виключної (морської) економічної зони України та на континентальному шельфі надаються інвестору в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 9. Ідентифікація об’єктів підвищеної небезпеки

Суб’єкт господарювання ідентифікує об’єкти підвищеної небезпеки відповідно до кількості порогових мас небезпечних речовин.

Об’єкти підвищеної небезпеки, що належать одному суб’єкту господарювання, але за територіальною ознакою мають різні адреси місцезнаходження, вважаються різними об’єктами підвищеної небезпеки.

За результатами ідентифікації об’єкта підвищеної небезпеки йому встановлюється 1, 2 або 3 клас.

Нормативи порогових мас небезпечних речовин або їх сумішей, що використовуються для цілей ідентифікації об’єкта підвищеної небезпеки, порядок ідентифікації об’єктів підвищеної небезпеки та їх обліку затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 9-1. Політика запобігання аваріям на об’єкті підвищеної небезпеки

Оператори з метою визначення переліку вимог, рекомендацій, обмежень та заходів, спрямованих на забезпечення виконання вимог законодавства у сфері діяльності, пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки, запобіганням виникненню аварій, визначають та затверджують політику запобігання аваріям на об’єкті підвищеної небезпеки 1 або 2 класу.

Політика запобігання аваріям на об’єкті підвищеної небезпеки, затверджена оператором, надається центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, або його територіальному органу (у разі його утворення) разом із результатами ідентифікації об’єкта підвищеної небезпеки, який він експлуатує, а також перед прийняттям в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів не пізніше ніж за 30 календарних днів до дня подання до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю заяви про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта та видачу сертифіката.

Зміст, порядок розроблення політики запобігання аваріям на об’єкті підвищеної небезпеки, її перегляду, а також оцінки ефективності визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту.

Стаття 10. Звіт про заходи безпеки на об’єкті підвищеної небезпеки

Для об’єктів підвищеної небезпеки 1 та 2 класів оператор готує і подає у встановленому законодавством порядку центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, або його територіальному органу (у разі його утворення) за місцезнаходженням об’єкта підвищеної небезпеки звіт про заходи безпеки на об’єкті підвищеної небезпеки, який він експлуатує, а також перед прийняттям в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта не пізніше ніж за 30 календарних днів до дня подання до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю заяви про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта та видачу сертифіката.

Оператор зобов’язаний протягом 30 календарних днів після виникнення аварії на об’єкті підвищеної небезпеки і у строк не більш як 80 календарних днів після початку модернізації виробництва чи зміни технології переглянути звіт про заходи безпеки на об’єкті підвищеної небезпеки та за потреби внести до нього зміни.

Після отримання звіту про заходи безпеки на об’єкті підвищеної небезпеки центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, або його територіальний орган (у разі його утворення) спільно з іншим уповноваженим законом органом виконавчої влади, що здійснює державний нагляд та контроль у сфері діяльності, пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки, протягом 15 робочих днів проводить перевірку наданих відомостей, про результати якої протягом п’яти робочих днів інформує оператора.

У разі виявлення під час перевірки недостовірних або неповних відомостей у звіті про заходи безпеки на об’єкті підвищеної небезпеки оператор у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після отримання результатів такої перевірки вносить зміни до звіту про заходи безпеки на об’єкті підвищеної небезпеки та повторно подає його до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, або його територіального органу (у разі його утворення) за місцезнаходженням об’єкта підвищеної небезпеки.

У разі неусунення оператором виявлених під час перевірки недоліків у поданому звіті про заходи безпеки на об’єкті підвищеної небезпеки або неподання оператором звіту про заходи безпеки на об’єкті підвищеної небезпеки у строки, визначені частинами першою, другою та четвертою цієї статті, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, або його територіальний орган (у разі його утворення) інформує відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю для вжиття заходів щодо відмови у видачі сертифіката про прийняття в експлуатацію об’єкта підвищеної небезпеки або спільно з іншими уповноваженими законом виконавчими органами влади, що здійснюють державний нагляд та контроль у сфері діяльності, пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки, вживає відповідно до закону заходів з припинення експлуатації об’єкта підвищеної небезпеки або джерела небезпеки.

Порядок розроблення та перегляду звіту про заходи безпеки на об’єкті підвищеної небезпеки, вимоги до його змісту встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту.

Стаття 11. Планування в разі виникнення аварій на об’єктах підвищеної небезпеки

Для організації реагування на аварії на об’єктах підвищеної небезпеки оператори розробляють і затверджують плани локалізації і ліквідації аварій та їх наслідків для кожного об’єкта підвищеної небезпеки, який вони експлуатують.

Плани локалізації і ліквідації аварій закінчених будівництвом об’єктів підвищеної небезпеки розробляються і затверджуються операторами не пізніше ніж за 30 календарних днів до дня подання до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю заяви про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта та видачу сертифіката.

План локалізації і ліквідації аварій та їх наслідків є внутрішнім планом об’єкта підвищеної небезпеки, який оператор після розроблення затверджує своїм розпорядчим документом.

Протягом п’яти робочих днів після затвердження, перегляду, пролонгації дії плану локалізації і ліквідації аварій та їх наслідків оператор подає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, або його територіальному органу (у разі його утворення) копію цього плану.

План локалізації і ліквідації аварій та їх наслідків переглядається не менше ніж кожні три роки.

За результатами перегляду до плану локалізації і ліквідації аварій та їх наслідків вносяться зміни. У разі відсутності підстав для внесення змін до плану локалізації і ліквідації аварій та їх наслідків його дію може бути пролонговано на три роки.

Результати перегляду, внесення змін, пролонгації дії плану локалізації і ліквідації аварій та їх наслідків затверджуються розпорядчим документом оператора.

Оператор протягом двох місяців розробляє новий план локалізації і ліквідації аварій та їх наслідків, який затверджує розпорядчим документом, у разі:

зміни форми власності або організаційно-правової форми оператора;

проведення модернізації виробництва на об’єкті підвищеної небезпеки;

внесення змін до чинних або прийняття нових нормативно-правових актів у сфері діяльності, пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки.

Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування з метою забезпечення своєчасного реагування на аварії, наслідки яких можуть вийти за межі об’єкта підвищеної небезпеки 1 класу, розробляють та затверджують плани реагування на надзвичайні ситуації, які є зовнішніми планами щодо об’єктів підвищеної небезпеки 1 класу.

Для розроблення плану реагування на надзвичайні ситуації, що можуть виникнути на об’єктах підвищеної небезпеки 1 класу, оператор протягом 10 робочих днів після прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта підвищеної небезпеки самостійно інформує у довільній формі місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта підвищеної небезпеки 1 класу.

На вимогу місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у строк не більше ніж 10 робочих днів після отримання запиту оператор подає їм інформацію, необхідну для розроблення плану реагування на надзвичайні ситуації, що можуть виникнути на об’єктах підвищеної небезпеки 1 класу, за формою та змістом, визначеними такими органами в запиті.

План реагування на надзвичайні ситуації, що можуть виникнути на об’єктах підвищеної небезпеки 1 класу, узгоджується з оператором та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, або його територіальним органом (у разі його утворення).

Під час розроблення або перегляду плану реагування на надзвичайні ситуації, що можуть виникнути на об’єктах підвищеної небезпеки 1 класу, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування забезпечують проведення громадських слухань відповідно до статті 13 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

У разі загрози виникнення транскордонного впливу аварії план локалізації і ліквідації аварій та їх наслідків та план реагування на надзвичайні ситуації, що можуть виникнути на об’єктах підвищеної небезпеки 1 класу, мають передбачати заходи, що дають змогу забезпечити негайне інформування відповідних органів держав, території яких можуть зазнати впливу наслідків такої аварії.

Методичне забезпечення порядку розроблення вимог до структури, впровадження та перегляду плану локалізації і ліквідації аварій та їх наслідків встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Стаття 12. Будівництво (реконструкція) об’єктів підвищеної небезпеки здійснюється суб’єктами господарювання відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Стаття 14. Порядок дій у разі виникнення аварії на об’єкті підвищеної небезпеки

Оператор відповідно до порядку, встановленого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту, інформує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, або його територіальний орган (у разі його утворення) про порушення робочого стану джерела небезпеки, що призвело або могло призвести до виникнення аварії.

Оператор повинен самостійно припинити експлуатацію джерела небезпеки, якщо це призвело до виникнення аварії на об’єкті підвищеної небезпеки, та вжити заходів для недопущення повторного виникнення такої аварії.

Для встановлення обставин, причин та наслідків виникнення аварії, а також осіб, діями чи бездіяльністю яких спричинено виникнення аварії або створено передумови для її спричинення, оператором призначається та проводиться розслідування.

До завершення розслідування аварії заборонено відновлення показників безпеки джерела небезпеки.

Відновлення експлуатації джерела небезпеки можливе після відновлення оператором усіх показників безпеки джерела небезпеки та повідомлення про це компетентному органу.

Компетентний орган після виникнення аварії на об’єкті підвищеної небезпеки в установленому законодавством порядку:

вживає заходів для негайного інформування відповідних органів держав, території яких можуть зазнати впливу наслідків аварії в разі загрози виникнення її транскордонного впливу;

вживає наступного дня після виникнення аварії невідкладних заходів щодо організації позапланової перевірки у сфері діяльності, пов’язаної з об’єктом підвищеної небезпеки, на якому виникла аварія;

протягом 30 календарних днів після закінчення строку, установленого приписом, виданим за результатами проведення позапланової перевірки, проводить перевірку усунення порушень вимог законодавства.

Якщо в результаті перевірки усунення порушень вимог законодавства виявлено додаткові факти, що змінюють раніше подану компетентному органу інформацію про об’єкт підвищеної небезпеки, або зроблено висновки за результатами розслідування, оператор повинен протягом 30 календарних днів подати компетентному органу оновлену інформацію про об’єкт підвищеної небезпеки, який перебуває в його власності або користуванні.

Порядок розслідування аварій на об’єктах підвищеної небезпеки визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 15. Подання інформації та право на одержання інформації про об’єкти підвищеної небезпеки

Оператор щороку до 30 грудня подає компетентному органу, місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування інформацію про об’єкти підвищеної небезпеки, які перебувають в його власності або користуванні.

Обсяг, зміст, форма та порядок подання оператором інформації про об’єкти підвищеної небезпеки встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту.

За запитом юридичної або фізичної особи чи їх представників про потребу в отриманні інформації про небезпеку, що виникла на об’єктах підвищеної небезпеки і становить загрозу для людей і довкілля, оператор протягом не пізніше ніж 48 годин з дня отримання запиту повинен подати таку інформацію.

Юридичні та фізичні особи мають право з урахуванням обмежень, встановлених Законом України "Про інформацію", збирати інформацію про стан безпеки об’єктів підвищеної небезпеки і подавати її органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, медіа та іншим заінтересованим підприємствам, установам, організаціям і громадянам у разі, якщо їм відома інформація або є підстави вважати, що така інформація містить відомості щодо правопорушень, які мають місце на об’єктах підвищеної небезпеки і становлять загрозу для людей і довкілля.

Стаття 16. Відшкодування шкоди, заподіяної аварією на об’єкті підвищеної небезпеки

Шкода, завдана фізичним чи юридичним особам внаслідок аварії, що сталася на об’єкті підвищеної небезпеки, відшкодовується оператором, який на відповідній правовій підставі володіє об’єктом підвищеної небезпеки, якщо він не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Стаття 17. Відповідальність за порушення вимог цього Закону

Порушення вимог цього Закону тягне за собою відповідальність згідно з законами України.

Стаття 18. Міжнародне співробітництво

Україна бере участь у міжнародному співробітництві у сфері запобігання аваріям, обмеження (локалізації) розвитку і ліквідації їх наслідків, забезпечення безпечної для людей та довкілля діяльності об’єктів підвищеної небезпеки.

Якщо міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, які передбачені цим Законом, то застосовуються норми міжнародного договору.

Стаття 19. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. Закони, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

4. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом:

подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із цим Законом;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.

5. Статтю 6 Закону України "Про страхування" (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 18, ст. 78; 1998 р., № 2, ст. 4, № 11-12, ст. 50; 1999 р., № 4, ст. 35; 2000 р., № 19, ст. 143) доповнити пунктом 29-1 такого змісту:

"29-1) страхування цивільної відповідальності суб’єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно аваріями на об’єктах підвищеної небезпеки".